Всім привіт із українського Харкова, пропоную приділити 5 хвилин профсюзам як прикладу посередницької структури, яка майже ніде (крім державного сектору) не змогла довести корисність свого існування комусь, окрім себе. На відміну від бірж, наприклад, які з’явилися, прижилися і вдосконалюються під дією того самого закону еволюційного тиску, що змушує розвиватися відкриті системи. Ми самі – результат його дії, тому так само намагаємося будь-як вбудуватися в харчові ланцюжки навколишнього світу в пошуках безпеки та зручності. Хто не чув про цей закон, перегляньте перший ролик мого каналу, якщо цікаво. А поки що – послухаємо професора Соуелла.
Найбільший міф про профспілки полягає в тому, що вони створені для працівників. Профспілки для профспілок, так само як корпорації для корпорацій, а політики для політиків. Ніщо так не демонструє повний цинізм профспілок і політиків, як так званий «Закон про вільний вибір працівників», який адміністрація Обами намагалася проштовхнути через Конгрес. Вільний вибір робітників щодо вступу до профспілки чи ні — це саме те, що це законодавство знищить.
Робітники вже мають вільний вибір на таємних виборах, які проводяться відповідно до існуючих законів. Оскільки все більше працівників у приватному секторі голосували за те, щоб профспілки не представляли їх, відповіддю профспілок було скасування таємного голосування. Відповідно до «Закону про вільний вибір …» профспілкам не потрібно було б перемагати на таємних виборах, щоб представляти працівників. Натомість представники профспілок могли просто збирати підписи працівників, доки вони не отримають більшість. Чому всюди у нас насамперед таємне голосування ? Щоб запобігти залякуванням і дозволити людям голосувати, як вони хочуть, без страху помсти. Це важливе право, яке профспілки хочуть забрати у працівників. Дії профспілкових натовпів у Вісконсіні, Огайо та інших місцях дають нам безкоштовну домашню демонстрацію того, як мало вони поважають права незгодних, і наскільки вони спираються на переслідування та погрози, щоб отримати те, що хочуть.
Щоб назвати обхід таємного голосування «Законом про вільний вибір///», потрібна нахабність світового рівня. Для профспілок працівники – сировина для створення профспілкової влади, так само, як залізна руда є сировиною, для U.S. Steel, а боксити — для Американської алюмінієвої компанії. Найфундаментальнішим фактом про профспілjк є те, що вони не створюють жодної цінності. Це одна із зростаючої кількості установ, які спеціалізуються на виведенні багатства, створеного іншими, незалежно від того, чи є ці інші компаніями чи платниками податків. Існують обмеження щодо того, як довго профспілки можуть викачувати гроші з бізнесу, не стикаючись із серйозними економічними наслідками. Найвідоміший профспілковий лідер, Джон Льюїс, голова шахтарської спілки з 1920 по 1960 рік, забезпечив підвищення зароплати та робочих пільг для шахтарів, яке значно перевищує те, що вони могли отримати від вільного ринку, заснованого на пропозиціі та попиті.
Але безкоштовного обіду не буває. Економіст із Чиказького університету назвав Джона Льюїса «найкращим у світі продавцем нафти». Його страйки, які переривали постачання вугілля, а також пов’язане з цим підвищення зарплати, що підняло ціну на нього, змусили багатьох осіб і підприємства перейти від використання вугілля до використання нафти. Це призвело до скорочення зайнятості вугільних шахтарів. Вищі ставки зарплати також змусили вугільні компанії замінити багатьох шахтарів машинами. Кінцевим результатом стало величезне скорочення зайнятості у вугільній промисловості, залишивши багато шахтарських міст фактично містами-привидами у 1960-ті роки. Безкоштовного обіду не буває.
Подібні речі відбулися в об’єднаній профспілці сталеварив та в об’єднаній профспілці автомобільної промисловості. У свій час U.S. Steel була найбільшим виробником сталі у світі, а General Motors — найбільшим виробником автомобілів. Але вже ні. Їхні профспілки були на вершині свого розквіту, але вони також відкрили, що безкоштовного обіду не бува, оскільки їхні члени втратили роботу сотнями тисяч. Робітники також дізналися, що безкоштовного обіду не бува, тому протягом багатьох років вони все частіше голосували проти того, щоб профспілки їх представляли на таємних виборах. Одна група працівників, однак, залишилася в основному несприйнятливою до цього.
Це державні працівники, представлені профспілками державного сектору. Хоча нафта може замінити вугілля, у той час як U.S. Steel опустилася з першого місця у світі na десятe, а Toyota може замінити General Motors як провідного світового автовиробника, уряд є монополією. Ніхто, не замінить федеральну чи штатну бюрократію, скільки б грошей профспілки не витягували з платників податків. Ось чому державні профспілки продовжують процвітати, тоді як профспілки приватного сектору занепадають. Безкоштовний обід забезпечують платники податків/ Дякую за перегляд, дивіться також мій 3Д канал www.youtube.com/@ixyt, до зустрічі в ефірі! 🙂