Либертарианство за 5 минут (перевод с английского с канала “@IllustratetoEducate)

Перевод с английского, Либертарианство с картинками
Русские субтитры ролика https://www.youtube.com/watch?v=UYvrafbqaSc “одним куском”

Всем привет из украинского Харькова от Анатолия Лазаренко и Дерева Воли. Сегодня я вам предлагаю перевод ролика с канала “Illustrate to Educate”, что предлагаю считать “Учимся с рисунками”, ссылку на англоязычный оригинал вы можете найти в описании под этим видео. Мне этот канал понравился краткостью, сбалансированностью и хорошими иллюстрациями. Если вам тоже – комментируйте, я поищу у них еще что-то интересное. Что касается переформатирования послевоенной Украины, на мой взгляд, либертарианство необходимо, но недостаточно. Нужно разработать моральную и культурную базу для кибер-свободного общества, которое бы держало государство в строгом ошейнике и могло бы противостоять популистским брехунам олигархических нанимателей, уже тридцать лет грабящих нашу страну.

Итак, это мой перевод “Учимся с рисунками”, подписывайтесь и жмите звонок, будет больше видео на интересные темы. В этом мы рассмотрим простое объяснение либертарианства, а также аргументы за и против него. Либертарианство – это политическая философия, выступающая за минимальное вмешательство правительства в жизнь людей и экономику, оно основывается на убеждении, что люди имеют право пользоваться автономией и свободой выбора до тех пор, пока они не наносят вред другим. Это часто называют принципом ненасилия, он является центральным для либертарианства.

Либертарианцы верят в защиту прав личности и важность прав собственности, они утверждают, что люди должны быть свободны принимать собственные решения о том, как жить своей жизнью, и что правительство не должно лезть в регулирование личного поведения. Это включает употребление наркотиков и аборты среди многоего другого.

С точки зрения экономической политики либертарианцы поддерживают свободный рынок и отмену государственного регулирования и субсидий, они утверждают, что свободная рыночная экономика, в которой цены определяются спросом и предложением, является наиболее эффективной и справедливой системой. Они также считают, что государственное вмешательство в экономику, например, через налоги и регулирование, препятствует экономическому росту и процветанию. Либертарианцы также считают, что роль правительства должна быть ограничена защитой людей и их имущества от ущерба, в частности, путем предоставления правовой системы и армии для обороны. Они отвергают идею о центральной роли правительства в перераспределении богатства, предоставлении социальных услуг или управлении экономикой. Когда речь идет о плюсах и минусах либертарианства, поддерживающие его говорят, что оно обеспечивает личную свободу и автономию.

Либертарианцы верят, что люди должны иметь возможность делать собственный выбор и принимать решения без вмешательства со стороны правительства, они утверждают, что это способствует личной ответственности и самообеспечению, затем они указывают на уменьшение правительства с ограниченными полномочиями, что, по их мнению, приведет к большей экономической свободе и эффективности. В-третьих, либертарианцы считают, что свободные рынки, на которых цены определяются спросом и предложением, ведут к большему экономическому росту и процветанию, они утверждают, что государственное вмешательство в экономику, например через налоги и регулирование, препятствует экономическому росту. Те, кто поддерживает либертарианство, считают, что защита права собственности важна для защиты индивидуальной свободы, и что правительство не должно иметь возможность конфисковать частную собственность без справедливой компенсации.

Противники либертарианства утверждают, что такая политика содействия свободным рынкам и ограниченное вмешательство правительства, может привести к большему неравенству в доходах и богатстве. Они указывают на отсутствие сети социальной защиты, потому что либертарианцы считают, что правительство не должно играть роль в предоставлении социальных услуг или перераспределении богатства. Противники либертарианства считают, что отсутствие поддержки нуждающихся может усилить бедность. Также они отмечают, что ограничение вмешательства правительства в экономику может привести к негативным побочным эффектам, таким как экологические беды и кризисы. Они считают, что ограниченное вмешательство в такие вопросы, как здравоохранение и образование может привести к отсутствию доступа к базовым потребностям для определенных лиц и общин. Имейте в виду, что существуют разные вариации либертарианства и некоторые критические замечания могут не относиться ко всем вариациям. Что вы думаете о либертарианстве, не стесняйтесь оставить комментарии ниже, если вам понравилось это видео, обязательно подпишитесь на “Учимся с рисунками”, чтобы поддержать простые и объективные видео на важные темы

Спасибо за время и внимание, смотрите также мои 3Д видео на канале @ixyt, до встречи в эфире.

Лібертаріанство за 5 хвилин (переклад ролика з каналу “Illustrate to Educate”),

Лібертаріанство з малюнками за 5 хвилин
Українські субтитри з https://youtu.be/UYvrafbqaSc “одним шматком”

Усім привіт з Українського Харкова від Анатолія Лазаренка та Дерева Волі. Сьогодні я вам пропоную переклад ролика з каналу “Illustrate to Educate”, що я пропоную вважати за “Вчимося з малюнками”, посилання на англомовний оригінал ви можете знайти в описі під цим відео. Мені цей канал сподобався стислістю, збалансованістю та гарними ілюстраціями. Якщо вам теж – коментуйте, я пошукаю у них ще щось цікаве. Щодо переформатування післявоєнної України, на мій погляд, лібертаріанство необхідне, але не достатнє. Треба розробити моральну та культурну базу для кібер-вільного суспільства, яке б тримало державу у суворому нашийнику та могло б протистояти популістським побрехенькам олігархічних наймаців, що вже тридцять років грабують нашу країну.

Отже, це мій переклад “Вчимось з малюнками”, підпиcуйтесь та жміть дзвінок, буде більше відео на цікаві теми. У цьому ми розглянемо просте пояснення лібертаріанства, а також аргументи за та проти нього Лібертаріанство – це політична філософія що виступає за мінімальне втручання уряду в життя людей та економіку, воно ґрунтується на переконанні, що люди мають право користуватися автономією та свободою вибору до тих пір, поки вони не завдають шкоди іншим. Це часто називають принципом не-насильства, він є центральним для лібертаріанства.

Лібертаріанці вірять у захист прав особи та важливість прав власності, вони стверджують, що люди мають бути вільними приймати власні рішення про те, як жити своїм життям, і що уряд не повинен лізти до регулювання особистої поведінки. Це включає вживання наркотиків та аборти серед багато іншого.

З точки зору економічної політики лібертаріанці підтримують вільний ринок та скасування державного регулювання та субсидій, вони стверджують, що вільна ринкова економіка, у якій ціни визначаються попитом і пропозицією, є найефективнішою та справедливою системою. Вони також вважають, що державне втручання в економіку, наприклад через податки та регулювання, перешкоджає економічному зростанню та процвітанню. Лібертаріанці також вважають, що роль уряду має бути обмежена захистом людей та їхнього майна від шкоди, зокрема шляхом надання правової системи та армії для оборони. Вони відкидають ідею про центральну роль уряду у перерозподілі багатства, наданні соціальних послуг чи керуванні економікою. Коли йдеться про плюси та мінуси лібертаріанства, його підтримувачи кажуть, що воно забезпечує особисту свободу та автономію.

Лібертаріанці вірять, що люди повинні мати можливість робити власний вибір і приймати рішення без втручання з боку уряду, вони стверджують, що це сприяє особистій відповідальності та самозабезпеченню, потім вони вказують на зменшення уряду з обмеженими повноваженнями, що, на їхню думку, призведе до більшої економічної свободи та ефективності. По-третє лібертаріанці вважають, що вільні ринки, на яких ціни визначаються попитом і пропозицією, ведуть до більшого економічного зростання та процвітання, вони стверджують, що державне втручання в економіку, наприклад, через податки та регулювання, перешкоджає економічному зростанню. Ті, хто підтримує лібертаріанство вважають, що захист права власності є важливим для захисту індивідуальної свободи, і що уряд не повинен мати можливість конфіскувати приватну власність без справедливої ​​компенсації.
Противники лібертаріанства стверджують, що така політика сприяння вільним ринкам і обмежене втручання уряду, може призвести до більшої нерівності в доходах і багатстві. Вони вказують на відсутність мережі соціального захисту, тому що лібертаріанці вважають, що уряд не повинен відігравати роль у наданні соціальних послуг або перерозподілі багатства. Супротивники лібертаріанства вважають, що відсутність підтримки тих, хто її потребує, може посилити бідність також вони зазначають, що обмеження втручання уряду в економіку може призвести до негативних побічних ефектів, таких як екологічні біди та кризи. Вони вважають, що обмежене втручання в такі питання, як охорона здоров’я та освіта, може призвести до відсутності доступу до базових потреб для певних осіб і громад. Майте на увазі, що існують різні варіації лібертаріанства і деякі критичні зауваження можуть не стосуватися всіх варіацій. Що ви думаєте про лібертаріанство, не соромтеся залишити коментарі нижче, якщо вам сподобалося це відео, обов’язково підпишіться на “Вчимось з малюнками”, щоб підтримати прості та об’єктивні відео на важливі теми

Дякую за час та увагу, дивіться також мої 3Д відео на каналі @ixyt, до зустрічі в ефірі.

Правда о профсоюзах

Кому нужны профсоюзы? Но как их членам вылезают боком их “завоевания”,за 5 минут расскажет Томас Соуэл, профессор экономики нескольких американских университетов. Субтитры видео https://www.youtube.com/watch?v=aNoqpZ_VDwM “одним куском”


Всем привет из украинского Харькова, предлагаю уделить 5 минут профсюзам как примеру посреднической структуры, которая почти нигде (кроме государственного сектора) не смогла доказать полезность своего существования кому-то, кроме себя. В отличие от бирж, например, появившихся, прижившихся и совершенствующихся под действием того же закона эволюционного давления, заставляющего развиваться открытые системы. Мы сами – результат его действия, поэтому так же стараемся как-нибудь встроиться в пищевые цепочки окружающего мира в поисках безопасности и удобства. Кто не слышал об этом законе, посмотрите первый ролик моего канала , если интересно. А пока – послушаем профессора Соуэлла.

Самый большой миф о профсоюзах заключается в том, что профсоюзы созданы для рабочих. Профсоюзы для союзов, так же как корпорации для корпораций и политики для политиков. Ничто так не демонстрирует крайний цинизм профсоюзов и политиков, которые выполняют их распоряжения, как так называемый «Закон о свободе выбора сотрудников», который администрация Обамы пыталась протолкнуть через Конгресс. Свободный выбор рабочих относительно того, вступать в профсоюз или нет, — это именно то, что разрушит это законодательство.

У рабочих уже есть свободный выбор на тайных выборах, проводимых в соответствии с существующими законами. Поскольку все больше и больше работников частного сектора проголосовали за отказ от того, чтобы их представлял профсоюз, профсоюзы ответили, чтобы отменить тайное голосование. В соответствии с «Законом о свободном выборе сотрудников» профсоюзы не должны побеждать на тайных выборах  , чтобы представлять рабочих. Вместо этого представители профсоюзов могли просто собирать подписи у рабочих, пока они не получили большинство. Почему у нас вообще тайное голосование, будь то выборы профсоюзов или выборы государственных чиновников? Чтобы предотвратить запугивание и позволить людям голосовать так, как они хотят, не опасаясь возмездия. Это важнейшее право  , которое профсоюзы хотят отобрать у работников.

Действия профсоюзной мафии в Висконсине, Огайо и других местах дают нам свободную домашнюю демонстрацию того, как мало они уважают права тех, кто с ними не согласен, и как сильно они полагаются на притеснения и угрозы, чтобы получить то, что хотят. Требуется наглость мирового класса, чтобы назвать обход тайного голосования «Законом о свободном выборе сотрудников». Для профсоюзов рабочие — это просто сырье, используемое для создания профсоюзной власти, так же как железная руда — это сырье, используемое U. S. Steel, а бокситы — это сырье, используемое Aluminium Company of America. Самый фундаментальный факт о профсоюзах заключается в том, что они не создают никакого богатства.

Это одно из растущего числа учреждений, которые специализируются на выкачивании богатства, созданного другими, будь то предприятия или налогоплательщики. Существуют ограничения на то, как долго профсоюзы могут выкачивать деньги из предприятий, не сталкиваясь с серьезными экономическими последствиями. Самый известный профсоюзный лидер, легендарный Джон Л. Льюис, возглавлявший Объединение горняков с 1920 по 1960 год, добился повышения заработной платы и пособий шахтерам, намного превышающих то, что они могли бы получить на свободном рынке, основанном на спрос и предложение. Но бесплатного обеда не бывает. Экономист из Чикагского университета назвал Джона Л. Льюиса «величайшим в мире продавцом нефти».

Его забастовки, прервавшие поставки угля, а также связанное с этим повышение заработной платы, повлекшее за собой рост цен на него, заставили многих людей и предприятия перейти от использования угля к использованию нефти, что привело к сокращению занятости шахтеров. Более высокие ставки заработной платы также побудили угольные компании заменить многих шахтеров машинами. Конечным результатом стало резкое сокращение занятости в угледобывающей промышленности, в результате чего к 1960-м годам многие шахтерские города превратились практически в города-призраки. Бесплатных обедов не бывает.

То же самое произошло в объединенной в профсоюзы сталелитейной промышленности и в автомобильной промышленности. Когда-то US Steel была крупнейшим производителем стали в мире, а General Motors — крупнейшим производителем автомобилей. Уже нет. Их профсоюзы были на пике своего расцвета, но они тоже обнаружили, что бесплатного обеда не бывает, поскольку их члены теряли работу сотнями тысяч. Рабочие также узнали, что бесплатных обедов не бывает, поэтому с годами они все чаще голосовали против того, чтобы их представляли профсоюзы на тайных выборах. Однако одна группа рабочих осталась в значительной степени невосприимчивой к таким последствиям.

Это государственные служащие, представленные профсоюзами государственного сектора. В то время как нефть может заменить уголь, в то время как US Steel опустилась с первого места в мире на десятое, а Toyota может заменить General Motors в качестве ведущего мирового производителя автомобилей, правительство является монополией. Никто, скорее всего, не заменит федеральную или штатную бюрократию, независимо от того, сколько денег профсоюзы выкачивают из налогоплательщиков. Вот почему государственные профсоюзы продолжают процветать, в то время как профсоюзы частного сектора приходят в упадок. Налогоплательщики предоставляют свой бесплатный обед.

Правда про профспілки

Кому потрібні профспілки? Та як їх членам вилазять боком їхні “завоювання”, за 5 хвилин розповість Томас Соуел, професор економіки кількох американських університетів. Субтитри відео https://www.youtube.com/watch?v=aNoqpZ_VDwM “одним шматком”

Всім привіт із українського Харкова, пропоную приділити 5 хвилин профсюзам як прикладу посередницької структури, яка майже ніде (крім державного сектору) не змогла довести корисність свого існування комусь, окрім себе. На відміну від бірж, наприклад, які з’явилися, прижилися і вдосконалюються під дією того самого закону еволюційного тиску, що змушує розвиватися відкриті системи. Ми самі – результат його дії, тому так само намагаємося будь-як вбудуватися в харчові ланцюжки навколишнього світу в пошуках безпеки та зручності. Хто не чув про цей закон, перегляньте перший ролик мого каналу, якщо цікаво. А поки що – послухаємо професора Соуелла.

Найбільший міф про профспілки полягає в тому, що вони створені для працівників. Профспілки для профспілок, так само як корпорації для корпорацій, а політики для політиків. Ніщо так не демонструє повний цинізм профспілок і політиків, як так званий «Закон про вільний вибір працівників», який адміністрація Обами намагалася проштовхнути через Конгрес. Вільний вибір робітників щодо вступу до профспілки чи ні — це саме те, що це законодавство знищить.
Робітники вже мають вільний вибір на таємних виборах, які проводяться відповідно до існуючих законів. Оскільки все більше працівників у приватному секторі голосували за те, щоб профспілки не представляли їх, відповіддю профспілок було скасування таємного голосування. Відповідно до «Закону про вільний вибір …» профспілкам не потрібно було б перемагати на таємних виборах, щоб представляти працівників. Натомість представники профспілок могли просто збирати підписи працівників, доки вони не отримають більшість. Чому всюди у нас насамперед таємне голосування ? Щоб запобігти залякуванням і дозволити людям голосувати, як вони хочуть, без страху помсти. Це важливе право, яке профспілки хочуть забрати у працівників. Дії профспілкових натовпів у Вісконсіні, Огайо та інших місцях дають нам безкоштовну домашню демонстрацію того, як мало вони поважають права незгодних, і наскільки вони спираються на переслідування та погрози, щоб отримати те, що хочуть.

Щоб назвати обхід таємного голосування «Законом про вільний вибір///», потрібна нахабність світового рівня. Для профспілок працівники – сировина для створення профспілкової влади, так само, як залізна руда є сировиною, для U.S. Steel, а боксити — для Американської алюмінієвої компанії. Найфундаментальнішим фактом про профспілjк є те, що вони не створюють жодної цінності. Це одна із зростаючої кількості установ, які спеціалізуються на виведенні багатства, створеного іншими, незалежно від того, чи є ці інші компаніями чи платниками податків. Існують обмеження щодо того, як довго профспілки можуть викачувати гроші з бізнесу, не стикаючись із серйозними економічними наслідками. Найвідоміший профспілковий лідер, Джон Льюїс, голова шахтарської спілки з 1920 по 1960 рік, забезпечив підвищення зароплати та робочих пільг для шахтарів, яке значно перевищує те, що вони могли отримати від вільного ринку, заснованого на пропозиціі та попиті.

Але безкоштовного обіду не буває. Економіст із Чиказького університету назвав Джона Льюїса «найкращим у світі продавцем нафти». Його страйки, які переривали постачання вугілля, а також пов’язане з цим підвищення зарплати, що підняло ціну на нього, змусили багатьох осіб і підприємства перейти від використання вугілля до використання нафти. Це призвело до скорочення зайнятості вугільних шахтарів. Вищі ставки зарплати також змусили вугільні компанії замінити багатьох шахтарів машинами. Кінцевим результатом стало величезне скорочення зайнятості у вугільній промисловості, залишивши багато шахтарських міст фактично містами-привидами у 1960-ті роки. Безкоштовного обіду не буває.

Подібні речі відбулися в об’єднаній профспілці сталеварив та в об’єднаній профспілці автомобільної промисловості. У свій час U.S. Steel була найбільшим виробником сталі у світі, а General Motors — найбільшим виробником автомобілів. Але вже ні. Їхні профспілки були на вершині свого розквіту, але вони також відкрили, що безкоштовного обіду не бува, оскільки їхні члени втратили роботу сотнями тисяч. Робітники також дізналися, що безкоштовного обіду не бува, тому протягом багатьох років вони все частіше голосували проти того, щоб профспілки їх представляли на таємних виборах. Одна група працівників, однак, залишилася в основному несприйнятливою до цього.

Це державні працівники, представлені профспілками державного сектору. Хоча нафта може замінити вугілля, у той час як U.S. Steel опустилася з першого місця у світі na десятe, а Toyota може замінити General Motors як провідного світового автовиробника, уряд є монополією. Ніхто, не замінить федеральну чи штатну бюрократію, скільки б грошей профспілки не витягували з платників податків. Ось чому державні профспілки продовжують процвітати, тоді як профспілки приватного сектору занепадають. Безкоштовний обід забезпечують платники податків/ Дякую за перегляд, дивіться також мій 3Д канал www.youtube.com/@ixyt, до зустрічі в ефірі! 🙂