Це українські субтитри ролика https://youtu.be/96SBaSrpPoo з youtube.com/@anatolii.lazarenko “одним шматком” для зручності читання
Усім привіт з українського Харкова, ви з Анатолієм Лазаренком і насамперед я хочу подякувати громадській організації Магурка-Трінар з Верховини, що подарувала (у моїй особі) Дереву Волі цей чудовий мікрофон Sennheiser. Тепер, сподіваюся, мій звук не порівнюватимуть зі звучанням радянського “брехунця” та глядачам стане легше сприймати інфу.
Сьогодні я хотів поділитися цікавим та дужим аргументом, який відбиває нашим північно-східним сусідам бажання просувати ідею про “український діалект” “великого та могутнього язика”, про його ніби то у нас тут “ополячування” і таке інше.
Він не дуже простий, тому ось як він виник.
У 1972 році першу половину вересня ми, першокурсники МФТІ провели “на картоплі” під Серпуховом. На фото морква, як було наступного року, але ж це не принципово, так?;-) Заодно й знайомилися – хто, звідки. І був у нас у групі москвич, на вигляд – рафінований інтелігент, навіть у колгосп приїхав, здається, у піджачному костюмі, Віць Ваааровський, як це у нього звучало. Дізнавшись, що я з української Балаклії, він запитав якось у перед сном на всю палату піонертабору, де ми жили:
-Толік, а как по-украински будет
“Паду ли я стрелой пронзенный, иль мимо просвистит она”? Чи правда, що буде “Чи я впаду, дрючком пропертий, чи мимо прошпандьорить він?” Ги-ги-ги… Пізніше, коли він частенько брав у мене списати завдання з фізики чи матану, у лінгвістику його не тягнуло. До того ж почалася ще й англійська, а Фізтех, як відомо, звали “ін’яз з технічним ухилом”: дві-три пари, здається, на тиждень. Групи по 5-7 осіб, щоб ніхто не пішов неопитаним. І, зокрема, модальні дієслова з усіма їх відтінками – бажаності, допустимості, обов’язковості й таке інше.
Для українця англійська конструкція have to + дієслово як позначення обов’язку відповідної дії, не викликає жодного здивування: у нас дієслово мати з інфінітивом має той самий зміст обов’язку, як бачите, Гугл-транслейт не дасть збрехати: якщо я маю йти – ну, піду, що ж поробиш…:)
Хтось із росіян у нашій групі обурився таким “збоченням”, адже для росіян have to + дієслово звучить абсолютно довільним вивертом – спробуйте сказати росіянину “я имею идти или работать” – він геть нічого не второпає. І Гугл-транслейт тупо послідовно перекладатиме кожне слово, дивіться, не намагаючись відкопати тут будь-який сенс.
Не треба бути великим лінгвістом, щоб помітити: базові, найстаріші дієслова – такі як бути, мати, є у сенсі існування та деякі інші майже у всіх мовах спрягаються неправильно просто тому, що з’явилися, ймовірно, до будь-якої граматики. Тобто конструкція на зразок have to + інфінітив дуже давня і тому ніяк не може бути увіпхнута до локального діалекту ніяким генштабом.
Відповідно, коли я запропонував Віті чи комусь ще, хто радісно загигикав “дрючку пропертому” пояснити цей парадокс “великого і могутнього” – у відповідь отримав нероздільне бурмотіння. Тоді я ще не знав, що абсолютно та ж історія з німецькою, іспанською, французькою… – у всіх трьох, як бачите, дієслово “мати” + інфінітив дієслова означає необхідність виконання відповідної дії. У французів “авуар” зовсім вже несхожим на себе при відмінюванні стає, тому я його трохи докладніше розписав. “Ви будете сміятися”, але й у польській та білоруській та ж історія.
Хоча чого сміятися, якщо й вони – європейці, родом із Великого Князівства Литовського. У Європі ж до власності ставилися серйозно і дбайливо: землю треба орати, худобу – годувати, будинок – будувати та лагодити. Це вам не Орда, де хан чи цар у будь-який момент не те що власності – життя може позбавити, 5-00 і де обов’язок один: не гнівити його та бояр. Якщо до 1861 року 90% населення по суті не мало власності, бо саме було чиєюсь власністю, звідки б узятися у мові поняттям обов’язків, пов’язаних з власністю?
Коротко кажучи, проста та давня конструкція (для прикладу вистачить 7 букв – “я маю йти”:), яку ми легко побачили у півдюжині європейських мов, відсутня у російській…
Ось би ще знайти логічне пояснення повної омонімічності російських дієслів “єсть” в значенні поїдати і “єсть” у значенні бути чимось чи десь існувати. Це від систематичного недоїдання, чи як? Ось у білоруській перше – “єсьці” (приймати їжу), а “ёсць” – значить є, існує. Тобто, також, як і в українській – суттєво різні “щось їсти” та “щось є”. До чого б це? Хто знає – пишіть у коментарях, будь ласка. Дякуємо за час та увагу, до зустрічі в ефірі!
Kharkiv: addresses and names of events in one table
3-тя штурмова бригада та «Чорний квадрат»: мілітарі-stand-up «Ненароджені для війни»
Як живе справжнє бойове братство? Про що жартують на передовій? Які думки з’являються у військового,
«Вогні Бродвею»
Тіна Кароль. Благодійний концерт
Вистава «Гидке каченя» (ХТДЮ)
Історія маленького, але дуже хороброго “гидкого” каченяти, який неймовірно сильно відрізнявся від ін
Гидке каченя
Історія маленького, але дуже хороброго “гидкого” каченяти, який неймовірно сильно відрізнявся від ін
«Казкова мандрівка Троянди». Балет
«Оркестр»
NAPOLEON SYMPHONY
«Каліфорнійський готель» (Харківський театр ім. Т.Г. Шевченка)
Ніл Саймон Каліфорнійський готелькомедія на 1 дію "Каліфорнійський готель" створений за п'єсою Н
«Весілля Фігаро». Опера. Прем`єра!
«Правда-комедія»
Флоріан Зеллер«Правда-комедія»вистава на 2 дії16 плюс П’єса оскароносного француза Флоріана Зеллера