Українською

Основи економіки – 130 сторінок за 9 хвилин, ч.3

Anatolii текстові версії з youtube.com/@derevovoli, Українською

Економіка для тих, хто не боїться рахувати свої гроші.
РОБОТА І ЗАРПЛАТА

Частина 3

Розділ 10. Продуктивність та оплата праці: чому сантехнік отримує більше, ніж філософ

Уявіть собі двох людей. Один пише вірші про сенс буття. Другий лагодить ваш унітаз о третій годині ночі, коли трубу прорвало. Хто отримає більше грошей? Соуелл відповідає безжально: той, чия праця потрібна тут і зараз, і той, хто робить це краще за інших.

Зарплата – це не нагорода за «духовність» чи «корисність для суспільства». Це плата за продуктивність. Якщо ви робите товарів на 10 доларів на годину, ніхто не заплатить вам 15 просто тому, що «так справедливо». Роботодавець розориться. Або найме когось іншого, хто виготовляє на 15 доларів.

Соуелл наводить приклади з різних країн: в Індії зарплати нижчі, ніж у США, не тому що індійці «жадібні» чи «ліниві». А тому що у них менше капіталу (верстатів, обладнання, технологій). Один американець із екскаватором викопає яму швидше, ніж 100 індійців із лопатами. І заплатять йому більше, бо він виробляє більше цінності.

Зарплата – це не нагорода за «духовність» чи «корисність для суспільства»

Соуелл наводить приклади з різних країн: в Індії зарплати нижчі, ніж у США, не тому що індійці «жадібні» чи «ліниві». А тому що у них менше капіталу (верстатів, обладнання, технологій). Один американець із екскаватором викопає яму швидше, ніж 100 індійців із лопатами. І заплатять йому більше, бо він виробляє більше цінності.

Тому, коли політики кричать: «Піднімемо зарплати!», Соуелл сміється. Зарплати не можна «підняти» декретом. Їх можна лише заробити зростанням продуктивності. Хочете, щоб сантехнік отримував 100 доларів на годину? Дайте йому кращі інструменти та навчіть новим технологіям. Але не забороняйте конкуренцію.

Глава 11. Закони про мінімальну зарплату: коли доброта вбиває

Найпровокаційніша глава. Соуелл каже прямо: «Реальна мінімальна зарплата завжди дорівнює нулю, незалежно від законів».

Звучить як парадокс? Пояснюю. Коли уряд каже: «Платити менше 15 доларів на годину — незаконно», він не робить працівника продуктивнішим. Якщо цей працівник створює цінність лише на 10 доларів, то роботодавець просто не найме його. І ця людина отримає… 0 доларів.

Реальна мінімальна зарплата завжди дорівнює нулю

Соуелл жорстко критикує «мінімалку» за те, що вона б’є по тих, кого нібито захищає — молоді, мігрантам, людям без досвіду. Саме їм потрібен шанс увійти на ринок праці, здобути досвід, підняти свою продуктивність. А закон каже: «Ні, ти маєш коштувати 15 доларів з першого дня». І вони залишаються без роботи.

Він наводить історичний приклад: редакційна стаття New York Times від 1987 називалася «Правильна мінімальна зарплата: $0.00». І це був не тролінг, а усвідомлення: якщо ціна праці штучно завищена, попит на неї падає. Роботодавці просто не купують те, що не вартує своїх грошей.

Розділ 12. Особливі проблеми на ринку праці: дискримінація та «чарівні палички»

Тут Соуелл розбирає міфи про дискримінацію. Так, вона існує. Але економічно вона дорога. Якщо ви відмовляєтеся наймати чорношкірих чи жінок лише через забобони, ви втрачаєте талановитих працівників. Ваш конкурент, який не страждає на забобони, найме їх і обійде вас.

Соуелл показує, що ринкова конкуренція — це найкращі ліки від дискримінації. Адже жадібність (прагнення прибутку) часто перемагає расизм і сексизм. Чому? Тому що це спосіб дешево купити талановитого працівника, якого недооцінюють конкуренти, та отримати надприбутки.

закон ненавмисних наслідків

Але є й зворотний бік: якщо держава починає регулювати «справедливість» на ринку праці (квоти, ґендерні норми, обов’язкові пільги), вона може створити нові спотворення. Підприємці починають наймати не тих, хто краще працює, а тих, хто допомагає «закрити план» за квотами. І ефективність падає.

Соуелл називає це “законом ненавмисних наслідків”: чим більше ви намагаєтеся зробити ринок праці “справедливим” за допомогою законів, тим більше несправедливості створюєте для тих, хто опиняється за бортом.

Частина IV. ЧАС І РИЗИК

Розділ 13. Інвестування: як змусити час працювати на вас

“Інвестування – це відмова від сьогоднішнього споживання заради майбутнього”, – пише Соуелл. Звучить просто, але у цій відмові прихована вся суть капіталізму.

Коли ви кладете гроші в банк або купуєте акції, ви кажете: «Я не купуватиму нову куртку зараз, але через 10 років я куплю дві». Це довіра до майбутнього. І воно ризиковане. Тому що майбутнє непередбачуване.

відсоткова ставка як плата за тимчасову перевагу

Соуелл пояснює відсоткову ставку як плату за тимчасову перевагу. Люди вважають за краще отримати задоволення сьогодні, а не за рік. Щоб переконати їх відкласти споживання, ви маєте запропонувати їм «бонус» — відсоток. Чим більша невизначеність, тим вище має бути відсоток.

Він критикує тих, хто каже, що «рантьє» (люди, які живуть на відсотки) – це паразити. Насправді вони надають капітал підприємцям, які створюють робочі місця та виробляють товари. Без інвесторів не було б заводів, стартапів та технологій. Тільки ручна праця.

Глава 14. Акції, облігації та страхування: як не потонути в невизначеності

Тут Соуелл порівнює акції та облігації. Облігації – це борг. Ви даєте гроші компанії, вона обіцяє повернути із відсотками. Ризик – якщо компанія збанкрутує, ви можете втратити все. Але якщо справи йдуть добре, ви отримуєте лише обіцяний відсоток не більше.

Акції – це частка у компанії. Ви стаєте співвласником. Якщо компанія злетить, ваші акції зростуть у ціні. Але якщо вона впаде, ви втратите гроші.

Соуелл підкреслює: ризик і прибутковість – це дві сторони однієї медалі. Не можна отримати високий прибуток без ризику. Ті, хто шукає безпечні інвестиції з великим доходом, шукають міфічного єдинорога.

як не потонути в невизначеності

Страхування – це інший спосіб управління ризиком. Ви сплачуєте невелику суму, щоб захистити себе від катастрофи. Страхова компанія бере на себе ризик, тому що вона диверсифікує його — збирає багато дрібних страховок і використовує статистику.

Соуелл звертає увагу на моральний аспект: страхування змінює поведінку. Якщо у вас є страховка, ви поводитесь менш обережно. Це називається “моральний ризик”. Страхові компанії борються з ним через франшизи та обмеження.

Розділ 15. Особливі проблеми часу та ризику: чому політики погано прораховують майбутнє

Завершальний розділ — найгірший для політиків. Соуелл показує, що політики зазвичай мають короткий обрій планування (до наступних виборів). Вони віддають перевагу видимим вигодам сьогодні та прихованим витратам завтра.

Приклад: субсидії, кредити під низький відсоток, гарантії позик. Виглядає як допомога бізнесу. Але насправді це спотворює ринок. Підприємці починають вкладатись у проекти, які без субсидій були б збитковими. Коли субсидії закінчуються, проекти руйнуються і люди залишаються без роботи.

Соуелл також критикує державні пенсійні системи. Вони працюють за принципом «платить поточне покоління – отримує попереднє». Але коли населення старіє, ця піраміда руйнується. І винні не «жадібні політики», а те, що ніхто не врахував демографічну динаміку.

ПІДСУМОК Соуелла з цієї частини
Соуелл нагадує нам просту істину: жодні закони не скасовують економічних законів.

Якщо ви хочете, щоб люди заробляли більше, підвищуйте їхню продуктивність, а не мінімалку.

Якщо ви бажаєте, щоб було більше робочих місць, не заважайте роботодавцям наймати тих, хто коштує менше, але готовий навчатися.

Якщо ви хочете, щоб майбутнє було стабільним, не спотворюйте сигнали часу та ризику своїми субсидіями та гарантіями.

Ринок це не ідеальна система. Але всі альтернативи, на думку Соуелла, набагато гірші. Тому, що вони ігнорують головне: люди не іграшки. Вони мають свої плани, свої ризики та свої бажання. І найкраще, що може зробити економіка, — це не заважати їм діяти.

А якщо хтось каже вам, що «можна побудувати справедливий світ без ризику і конкуренції», згадайте Соуелла. І поцікавтеся, де цей світ існував в історії. Спойлер: ніде.
Далі буде! Коментуйте, пропонуйте – і не забувайте допомагати фронту. Наша невтомна Інна збирає для колеги з фіз-тех факультету ХДУ на тактичний медичний рюкзак та турнікети. Прошу допомогти по можливості.

Наша невтомна Інна збирає для колеги з фіз-тех факультету ХДУ на тактичний медичний рюкзак та турнікети. Прошу допомогти по можливості.

Основи економіки — 100 сторінок за 9 хвилин, ч.2

Anatolii Тексти українських субтитрів відео з youtube.com/@anatolii.lazarenko, Тексти українських субтитрів відео з youtube.com/@anatolii.lazarenko, Українською
"Принципи економіки" у вигляді дайджесту
Ч. 2. ,”Принципи економіки”

Друга частина класичної книги професора Соуелла “Принципи економіки” у вигляді дайджесту з картинками. Ми продовжуємо економ-лікнеп «Сотня розумних сторінок за 9 хвилин». Запрошуємо коментувати як формат, так і зміст. під відеоверсією на Дереві Волі — тут. або на каналі Анатолия Лазаренко (російською) – https://youtu.be/6JCVg5VrTSo

Економіка для тих, хто не хоче жити у печері

Якщо перша частина книги Соуелла була про те, як працюють ціни і чому немає «справедливої» вартості, друга частина — про те, як усе це працює в реальному світі. Про заводи, монополії, банкрутства і чому ваш улюблений стартап досі не приніс вам дивідендів.

Давайте одразу домовимося: економіка — це не жадібність. Це про виживання. І якщо ви думаєте, що прибуток – це зло, а великі корпорації – це змова проти людства, то Соуелл готовий розбити ваші ілюзії віртуозно та з хірургічною точністю.

Розділ 5. Злети та падіння: чому стартапи горять, а фабрики стоять

Приклади Соуелла звучать майже як меми:

  • колись Kodak була королем фотографії – і зникла, бо не повірила у цифрові камери;
  • Nokia домінувала в мобільних телефонах – і програла смартфонам;
  • гіганти рітейла руйнуються, якщо не переходять в онлайн.

Злети та падіння бізнесу – це не «збій системи». Це “сама система”. Коли ціни на нафту падають, вежі в Техасі порожніють. Коли з’являється айфон, заводи з виробництва пейджерів йдуть на злам. Це не катастрофа, це перетікання ресурсів.

Це не катастрофа, це перетікання ресурсів

Соуелл наводить геніальний приклад: під час Великої депресії багато хто кричав, що заводи простоюють, а люди голодують. Але справа була не в тому, що заводи зламалися, а в тому, що структура попиту змінилася. Людям не потрібні були паровози, а виробники паровозів не вміли робити холодильники. Перекваліфікація – це боляче і довго.

Головна думка глави: “Ринок пам’ятає лише результат”. Якщо ви робите те, що нікому не потрібно, ви розоритеся. І це жорстоко. Але саме ця жорстокість змушує тих, хто вижив, робити те, що потрібно “тут і зараз”.

Розділ 6. Прибутки та збитки: ненависні герої

О, ця глава – улюблена у Соуелла. Він буквально каже: “Прибуток – це не нагорода за жадібність, це плата за точність прогнозу”.

У світі невизначеності ніхто не знає, буде завтра дощ чи впаде ціна на пшеницю. Підприємець ставить свої гроші на кін, ризикуючи всім. Якщо він вгадав, він отримує прибуток. Якщо ні – збитки.

Але найкрутіше в цьому розділі це поняття «функція прибутку». Прибуток в економіці потрібний не для того, щоб купити яхту (хоча це приємно), а для того, щоб дати сигнал іншим. Високий прибуток в IT-секторі каже студентам: «Ідіть вчитися на програмістів!». Прибуток каже: “Роби більше цього!”; збиток каже: “Зупинися, це нікому не потрібно”. збитки – це не трагедія, а очищення ринку!

убытки — это не трагедия, а очищение рынка!

Соуелл жорстко критикує ідею, що прибуток – це “незароблений дохід”. Він запитує: а ризик це не заробіток? А ідея створити щось, чого ніхто не творив — це не заслуга? Якщо ви берете гроші у банку та програєте, банк забирає вашу квартиру. Це ризик. А якщо ви виграли — чому держава має забрати ваш прибуток? Тому що він «величезний»? Логіка Соуелла проста: якщо заборонити прибуток, ви забороните й збитки. І тоді ніхто не ризикуватиме. І прогрес зупиниться.

Розділ 7. Економіка великого бізнесу: не бійтеся слона

Багато хто боїться великих корпорацій. “Вони захоплюють світ!” – Кричать блогери. Соуелл відповідає: «А ви знаєте, скільки дрібних перукарень закрилося, щоб відкрився один величезний салон краси, де стрижка коштує вдвічі дешевше?».

Тут він запроваджує поняття «Ефект Масштабу». Виробництво одного з мільйона автомобілів коштує значно дешевше, ніж виробництво однієї машини в гаражі. Великий бізнес — це не про монополію, це про зниження витрат.

«Ефект Масштабу»

Але головний нюанс, який Соуелл відзначає: великий бізнес неповороткий. Як тільки компанія стає гігантом, вона починає керуватися посередніми менеджерами, які бояться ризикувати. Тому великі фірми часто купують дрібні інновації. Навіщо розробляти нову батарейку, якщо можна купити стартап, який її вже зробив?

І так, Соуелл нагадує: “Великий” не означає “вічний”. Зі 100 найбільших компаній 1920-х років сьогодні не залишилося майже жодної. Смертність серед гігантів така сама, як серед мух. Ринок вимиває і слабких, і занадто жирних.

Глава 8. Регулювання та антимонопольне законодавство: коли добрі наміри ведуть до пекла

Це найпровокаційніша частина. Антимонопольні закони створювалися, щоб захистити споживачів від «злих монополістів». Соуелл наводить історію, як Standard Oil наприкінці 19 століття знижувала ціни, доки не розорила конкурентів, а потім… потім вона знову підняла ціни? Ні. Вона залишила їх низькими, щоби конкуренти не повернулися.

Соуелл сміється з наївності регуляторів. Насправді боротьба з монополіями часто обертається боротьбою з успішними конкурентами. Якщо компанія дуже ефективна, вона знижує ціни. Але якщо вона знижує ціни надто сильно, антимонопольники кажуть: «Ага! Демпінг! Ви вбиваєте конкурентів!». Штраф!

Ринок саморегулюється краще

Головна ідея: Ринок саморегулюється краще, ніж чиновниками. Навіть якщо ви маєте одну авіакомпанію, вона не підніме ціни до небес, тому що тоді з’явиться друга авіакомпанія. Бар’єри входу завжди є, але вони переборні. А ось регулювання створює бар’єри “штучні”. Ліцензії, квоти, перевірки – це захищає не споживача, а існуючих гравців від новачків.

Соуелл наводить приклад із таксі. Обмеження кількості ліцензій робить таксі дорогим. Потім приходить Uber або Уклон та знищує цю систему. Регулятори у паніці: «Вони небезпечні!». Насправді вони просто дешевші. І регулятори захищають тих, хто платив за найдорожчі ліцензії. Ось така економіка.

Розділ 9. Ринкові та неринкові економіки: як виглядає пекло без цін

Тут Соуелл береться за головне — порівняння капіталізму та планової економіки. Він не каже «СРСР – це зло». Він каже: “СРСР – це математично неможливо”.

Планова економіка намагається розрахувати, скільки потрібно черевиків 42-го розміру у Свердловську наступного року. Спойлер: ніхто це не може розрахувати. Навіть Держплану не вистачало комп’ютерів.

Ринок вирішує цю проблему через ціну. Якщо черевиків мало — ціна зростає, виробництво переключається на них. Якщо багато – ціна падає, і виробники шиють щось інше. У плановій економіці ви привозите 10 тонн черевиків, а всі вони страшні, і ніхто їх не бере. Але у звіті план виконано.

У неринкових економіках немає механізму зворотного зв’язку

Соуелл наводить геніальний приклад про свічки та електрику. У плановій економіці ви не можете закрити завод свічок, тому що в плані написано: «100 000 свічок». Директор заводу одержує премію за кількість, а не за корисність. Він робить свічки, які нікому не потрібні, бо є лампочки. На ринку цей директор був би звільнений у перший же день.

У неринкових економіках немає механізму зворотного зв’язку. Немає прибутку – немає сигналу. Немає збитків – немає стимулу виправляти помилки. Тому планова економіка завжди закінчується чергами та дефіцитом. І навіть не закінчується — вона починається з дефіциту, тому що дефіцит — це плата за ігнорування реальності.

ПІДСУМОК

Друга частина книги – це гімн хаосу. Тому що хаос ринку, де кожен помиляється, працює краще за ідеальний порядок, розрахований чиновниками. Ринок – це механізм відбору найкращих рішень. Він не ідеальний, але він працює найкраще з відомих альтернатив.

Компас у тумані життя
Прибутки та збитки – це навіга тор у тумані

Прибутки та збитки – це навігатор у тумані. Великий бізнес це економія сил, але не гарантія успіху. Антимонопольники часто заважають бідним купувати дешевий товар. А планова економіка — це гарна мрія, яка вмирає під час зіткнення з реальністю.

І найважливіше: Соуелл стверджує, що економіка — це не про «добре» чи «погано». Це про «живучість». Виживає не найрозумніший і не найдобріший. Виживає той, хто краще за інших задовольняє потреби усіх. І якщо ви не хочете жити в печері, де немає інтернету, ліків та свіжої піци, ви повинні приймати правила гри. Гра називається «пропозиція та попит». І вона не шляхетна. Але вона працює. А решта — ні.

Далі буде! Коментуйте, пропонуйте – і не забувайте допомагати фронту.

Коли і ДЕ воно рвоне?

Anatolii Тексти українських субтитрів відео з youtube.com/@anatolii.lazarenko, Тексти українських субтитрів відео з youtube.com/@anatolii.lazarenko, Українською , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Українські субтитри відео https://youtu.be/HsHPCW8hb48 “одним шматком”.

Всім привіт з українського Харкова, ви з Анатолієм Лазаренком.
Щоб зрозуміти, звідки і про що питання із заголовка, треба витратити кілька хвилин на знайомство з відкриттям 100-річно давності. У 1918 ось цей юнак на прізвище Чижевський захистив дисертацію «Дослідження періодичності всесвітньо-історичного процесу». Без комп’ютера він вручну просіяв історичні хроніки, побудував для кожного століття ось такі графіки і виявив, що події, які потрапили туди, групуються по 9 циклів на століття, тобто. тривалістю по 11 із чимось років.


Відповідно, можна виділити фази мінімуму, зростання, максимуму і спаду тривалістю близько 3,2,3 і 3років. Причому на рік з мінімуму припадає менше 2%, а от з максимуму – 20% всіх подій циклу. Чижевський звернув увагу, що з середини 18 століття, коли ведуться регулярні спостереження астрономів за сонячною активністю, його “історіометричні” цикли збіглися із сонячними. На цих кольорових по вертикалі відкладено середньомісячне число сонячних плям. Зелені букви позначають царевбивства в Росії, сині цифри – революції, що потрапили у Велику Радянську Енциклопедію та деякі інші схожі події на кшталт Празької весни 1968 та “України без Кучми” 2000. Самі ці графіки – з моїх постів 2010-2011гг на різних сайтах, присвячені прийдешньому другому Майдану (графік прогнозував наступний пік на 2012-2014, а Янукович робив усе, щоб народ довести до кипіння).
Тобто природа модуляцією сонячного “накачування” ніби струшує соціальні системи, щоб слабкі могли розпастися і перезбиратися, а стійкі – випробували себе й підвищили стійкість. Те, що 4 роки тому могло викликати звичайну дискусію та локальне невдоволення (як Харківські угоди у 2010 році), раптом виводить на вулиці мільйон людей (побиття студентів у Києві 30.11.2013).
Внизу, в описі до відео я дам посилання на великі цитати з Чижевського про характерні прояви суспільних реакцій у різні періоди циклу, тут наведу тільки резюме про те, що може чекати на нас у 2024-26:
“…період максимальної збудливості сприяє:
1) об’єднанню мас;
2) висуванню вождів, полководців, державних діячів;
3) перемогам ідей, підтриманих масами;
4) максимальному розвитку парламентаризму;
5) демократичним та соціальним реформам;
6) народовладдю та обмеженню єдиновладдя;
7) повстанням та смутам, бунтам, заколотам, революціям;
8) війнам, походам, експедиціям;
9) еміграціям, переселенням, гонінням та іншим спалахам масової діяльності людини.”
Посилання на інтерактивний графік, скріншот якого з фокусом на 21-му столітті ви бачите 4:06 останню хвилину, теж є в описі, а наприкінці цього ролика я за 1-2 хвилини покажу, як там можна міняти “приціл” за роками та масштаб по осі часу.
Повертаючись до питання із заголовка: рвоне у 2024-2026. До речі, на цей графік я додав і “чорних лебедів” із книги Талеба: 6 із 8 з’явилися на піках. Виходить, можна очікувати їх появи і чогось (цілком можливо, що всього зі списку вище:) у країнах, що нагромадили на той час вантаж серйозних проблем. Само собою, це Україна. Зеленському з командою, мабуть, здається, що він має великі шанси покерувати ще, навіть якщо доведеться підписати перемир’я… А я б на його місці остерігся навіть у разі повернення Криму – якщо, звичайно, він не посадить хоча б трьох друзів, як Лі Кван Ю вчив…


Бункерний вишкребок старанно готує для РФ ідеальний шторм, за прикладом Миколи 2го продовжуючи нікому непотрібну війну “чисто понту для”, при цьому загубивши найжирніший для РФ нафтогазовий “прилавок” в Європі і спалюючи заначки, припасовані “на чорний день”. Йому б пересидіти ці роки, зображуючи мишу під віником – але, мабуть, зовсім у Криму швах була справа без води та ЗАЕС… Коротше, “безглуздий і нещадний” російський бунт цілком уже проглядається, Пригожин навіть розминку вже провів:).
Біда в тому, що і США, схоже, можуть скласти компанію: надто явно демократи (у стилі пуйла, до речі – “а що ви мені зробите?!”) демонструють подвійні стандарти, ігнор американських законів та звичаїв з усіма БЛМГБТ+, одночасно не звертаючи увагу на рецесію, що практично почалася. А тут ще й вибори, і кремлівські боти знову почнуть стравлювати всіх з усіма…


Якщо ж США захитаються – чи зможе товариш Сі утриматися від спокуси і не спробувати хапнути Тайвань? Навряд чи… 🙁
Що ж робити українцям? Як не парадоксально, але крах, що спостерігається (соціалістичної, яка так і не побачила вільного ринку) України 2.0 позбавить необхідності демонтажу системи, що сама звалилася, і боротьби з нею. Зруйнована ордою країна або зможе стати магнітом для бізнесу, або вимре, залишившись без молоді, що роз’їхалася по світу, і буде в кращому разі скуплена арабами та китайцями. Швидко підняти економіку зможе лише повністю вільний ринок із мінімальними податками, як у Америці 250 років тому.
Дві третини наших найкращих людей, які зараз воюють, за опитуваннями, мріють почати власну справу. Їм варто лише повернутися додому зі зброєю (як фундамент майбутньої постійної тероборони), і почати будувати 7:53 знизу по-справжньому вільне суспільство.
Цитую: “Період максимальної збудливості, за справедливістю, може бути названий періодом виявлення обличчя народних мас і звучанням голосу народу. Історики стають у безвихідь перед фактами, що вказують на те, що ідеї, про які не сміли говорити рік два тому, тепер висловлювалися відкрито і сміливо, маси ставали нетерплячішими, неспокійнішими, збудженішими, вони починали підвищувати голос, вимагати і озброюватися. Підхоплені масами, вели до повалення всього того, що хвилювало і тривожило розуми, поодинокі капризи і витівки відразу ставали законом, і карі піддавався кожен, хто намагався суперечити їм, населенням опановувала глибока ненависть до своїх ворогів, які піддавалися винищенню, паралізовані якимось дивним дивом.”
Народ України має таки отримати справжню свободу слова у вигляді комерційно незалежних ЗМІ замість квартального марафону, виборних суддів, прокурорів та шерифів – і справи підуть. Висувайте ідеї, прямо в коментарях – зараз саме час! Лех Валенса з електрика на судноверфі за кілька років став президентом, попереду в нас саме такі три роки. Приходьте на Дерево Волі, “вивчайте матчастину”, бережіть себе.
А зараз ті, хто цікавиться, зможуть подивитися, як управлятися з інтерактивним графіком сонячної погоди. Але спочатку ще гляньте на цього поважного старця – батька пакистанської атомної бомби, Султан-Башируддін-Махмуда, який незалежно повторив відкриття Чижевського із запізненням років на 75, посилання внизу. Зате він виявив ще й кореляцію числа винаходів (заявок на патенти) із сонячною активністю та опублікував свою книжку 1998 року, коли ще Гугла не було і, напевно, англійського перекладу Чижевського в мережі теж :).


Отже, давайте подивимося, як можна керувати цим графіком і брати з нього потрібні дані. Зараз у нас 25й цикл іде з початку спострежень, тут внизу всі вони намальовані і є такі бігунки, бачите, коли на них налазить курсор, вони перетворюються на стрілочки. І от ми можемо розтягнути діапазон, а можемо його знов стягнути на потрібний нам. Наприклад, ми хочемо подивитись, що там було у 1917 році – 250, 200 з чимось було плям, а у нас зараз, як ми бачимо, 150 з чимось. Це й усе. Дивіться, якщо вам цікаво, про закон розвитку найперше відео на моєму каналі, а також 3Д ролики на youtube.com/@ixyt, якую за час та увагу, до зустрічі в ефірі

Багаторазова маска “зроби сам” за 15 хвилин зі змінними фільтрами

Anatolii Українською

З початком пандемії COVID19 найпростіші медичні маски в Україні коштують від 0,5$ до 1$ і більше. А міняти їх треба кожні 3-4 години. Небагате наше населення не може собі дозволити одноразові в потрібній кількості (або не хоче забруднювати багатостраждальне навколишнє середовище:). Наявні багаторазові не дозволяють підганяти свою пропускну здатність під бажання користувача, заскладні у виготовленні для домашніх умов і вимагають материалів, що не завжди є під рукою.

матеріали для багаторазової маски
Матеріали для виготовлення багаторазової маски “зроби сам”

Я пропоную вирішити цю проблему за допомогою нижче описаної конструкції, яку некваліфікована швачка в моїй особі виготовила десь за годину в кількості 3 шт за допомогою радянської швейної машинки. Прототип вручну можна зшити десь за півгодини з підручного матеріалу (марля, старі простирадла-наволочки-футболки…). В якості змінного фільтра, що дозволяє підганяти пропускну здатність маски можна використовувати паперові рушники (складений удвічі на знімках нижче), кількість шарів можна підібрати залежно від щільності наявних зразків (це можуть бути і розгорнуті паперові серветки, і пара шматочків багатошарового туалетного паперу, і їх комбінації).

[:]

“ВЕЛИКА ЧИСТКА” ПОЛІТИКУМУ: Якщо не ми самі, то хто?

Anatolii Українською

Наобіцяти золоті гори, а назавтра після виборів забути — традиційний «кидок» виборців в усіх країнах tv-democracy. Але в Україні він вживається з особливим цинізмом, за гаслом кримінальників: не кинути лоха — западло. Кидають і кидають, а достукатися до них можна лише Майданом. Проте, під час війни Майдан може привести до трагічних наслідків, до окупації «братнім» Мордором за допомоги потужної п‘ятої колони. Роль Майдану може відіграти суто мирна і тиха ЧИСТКА ПОЛІТИКУМУ відповідно до думки правознавця-конституціоналіста Віктора Мусіяки: «Впровадити ПОТОЧНУ політичну ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ всіх обраних осіб.»

Концепція персонального мандату, яку змоделювали дослідники групи Спільний Проект, передбачає право КОЖНОГО виборця негайно забрати свій персоніфікований голос за обранця, якщо той не виконав своїх обіцянок, вичерпав кредит довіри. Професор Мусіяка, на жаль, не дожив до впровадження концепції, але його Ідея почала працювати: виборці ВЖЕ отримали унікальний лакмусовий папірець для перевірки ЩИРОСТІ обіцянок кандидатів. На зустрічах з кандидатами лунає запитання: а Ви, шановний, ЗА персональний мандат, чи ПРОТИ? Звичайно, політичний шахрай і тут може збрехати. Але обіцянку можна зафіксувати на камеру, і потім видати «пред‘яву», якщо продовжити кримінальний арго деяких депутатів. Конкуренти радо поширять мережами «свідоцтва про брехню». Вона стане болісною саме для місцевих депутатів, яких в територіальних громадах багато виборців знають наочно. До виборів залишається три тижні: фіксуймо обіцянки кандидатів. Якщо не ми самі, то хто?
Дивись також https://ukr.syla.top/ru/blog/kandydatam-personalnyj-mandat/